Зимовий період стає справжнім випробуванням для птахів. Кількість доступної їжі — зернят, ягід, комах — помітно зменшується, а те, що ще залишається, добути стає складно. Тому мільйони пернатих, ризикуючи життям, вирушають у вирій, де на них чекають тепліший клімат та багатші харчові ресурси.
Але як перелітні птахи розуміють, куди летіти без GPS-навігатора та карт?
Відповідь проста: у них є власна «карта» і кілька «компасів». Розгляньмо детальніше, як саме працює такий природний «навігаційний комплекс».
Що допомагає птахам орієнтуватися в дорозі
Щоб зрозуміти, як перелітні птахи розуміють, куди летіти, варто розібратися з двома складниками їхньої навігації — так званою «картою» і «компасами». Уперше цю ідею висловив німецький біолог Густав Крамер ще в 1957 році, і вона не втратила актуальності й дотепер.
Птахи використовують кілька різних орієнтирів одночасно. Якщо один із механізмів дає збій, одразу ж активується інший, тож пернаті мають «план Б» на випадок непередбачуваних обставин.
«Карта» місцевості: як птахи використовують магнітне поле
Під «картою» мається на увазі внутрішній механізм, що поєднує вроджені інстинкти та накопичений досвід. Він допомагає птахам розпізнавати характерні орієнтири (річки, гори, долини) і зіставляти їх із напрямом польоту.
Проте ключову роль тут відіграє не візуальна, а «магнітна мапа». Птахи здатні сприймати такі параметри магнітного поля Землі, як:
- кут нахилу (кут між поверхнею Землі та силовими лініями магнітного поля);
- розбіжність географічного та магнітного півночі.
Ці показники дозволяють пернатим визначити своє місцеперебування так, ніби вони «зчитують» координати, нанесені прямо на глобус.
Цікавий факт: в одному з експериментів тростникових очеретянок (птахів родини очеретянкових) помістили в спеціальну кругову арену з чотирма котушками з електричним струмом. Без зовнішніх підказок птахи відразу полетіли на південний захід — туди, де вони зазвичай зимують. Коли дослідники навмисно зрушили магнітне поле, залишивши незмінними лише інтенсивність та кут, перелітні птахи «збилися» з курсу і розвернулися на південний схід, щоб компенсувати штучне зміщення й повернутися до свого звичного маршруту.
Компаси перелітних птахів
Однієї лише «карти» недостатньо — потрібен і компас, який би допомагав з орієнтуванням у різних умовах. У птахів таких компасів декілька:
1. Магнітний компас
Магнітний компас безпосередньо прив’язаний до магнітного поля Землі й тісно пов’язаний із зором птахів. Припускають, що вирішальну роль тут відіграє особливий білок криптохром, що міститься в сітківці ока. Він реагує на синє світло (короткохвильове випромінювання від Сонця) й утворює так звані радикальні пари — молекули, надзвичайно чутливі до магнітних полів. У період міграції рівень криптохрому в організмі птахів зростає, підвищуючи їхні навігаційні здібності.
2. Зоряний компас
Деякі види, як-от славки, орієнтуються за зорями. Вони запам’ятовують розташування сузір’їв і можуть коригувати маршрут навіть у повній темряві. Цей феномен підтвердився, коли птахів розмістили під «зоряним небом» планетарію: варто було дослідникам змінити зоряну проєкцію, як птахи починали летіти в хибному напрямку.
3. Сонячний компас
Птахи орієнтуються й за Сонцем. Навіть коли воно приховане хмарами, пернаті можуть визначити його приблизне розташування, співвідносячи рух світла по небу з власними біоритмами. В одному експерименті поштових голубів деякий час утримували в приміщенні зі штучно зміненим циклом дня і ночі. Тож їхні «внутрішні годинники» змістилися на 4–6 годин. Коли птахів випустили на волю, вони, орієнтуючись на Сонце, помилково вважали, що зараз інша пора доби, і летіли в неправильному напрямку. Це доводить, що їм важливіше узгодження з біоритмами, аніж реальна висота сонця над горизонтом.
Роль нюху в пошуку маршруту
Окрім «карт» і «компасів», важливе значення має нюх. Приміром, середземноморські буревісники під час перельотів понад морською поверхнею орієнтуються за запахами течій. Так вони «запам’ятовують» аромати повітряних мас і знаходять потрібний напрямок.
Чому перелітні птахи повертаються назад
Виникає логічне запитання: якщо в теплих краях комфортніше, навіщо птахам щороку долати довжелезні маршрути туди й назад? Частково справа у конкуренції за їжу. Теплі регіони насичені різноманітними видами тварин, і якщо всі пернаті залишаться там назавжди, ресурсів на всіх не вистачить.
Крім того, птахи повертаються, бо на півночі навесні з’являється надлишок комах — ідеальний корм для пташенят. Це стратегічно вигідно: так вони уникають запеклої боротьби за їжу в тропіках і отримують кращі гніздові ділянки для вирощування здорового потомства.
Як перелітні птахи розуміють, куди летіти?
Відповідь криється у складній, але надзвичайно точній системі навігаційних «пристроїв»: внутрішній «карті» магнітного поля, «компасах» (магнітному, зоряному й сонячному) та здатності орієнтуватися за допомогою нюху. Усі ці інструменти працюють одночасно й підстраховують один одного в разі збоїв чи зміни умов. За мільйони років еволюції птахи розвинули унікальні здібності, що дають їм змогу успішно долати колосальні відстані — іноді без найменшої зупинки для відпочинку чи сну.
Ця неймовірна адаптація дозволяє пернатим не просто «виживати», а й ефективно розмножуватися. Тож кожен переліт — це не лише складна подорож із точки А в точку Б, а й критично важлива частина життєвого циклу багатьох видів птахів.
